Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник


НазваниеЗвєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник
страница5/7
Дата публикации10.02.2014
Размер1.01 Mb.
ТипДокументы
vb2.userdocs.ru > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 3. ПРИЗНАЧЕННЯ, СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА І СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

^ Призначення соціальних педагогів/соціальних працівників
Протягом багатьох століть в умовах тоталітаризму, який декларував безпрецедентну в історії людства соціальну захищеність, вважалося безглуздим створювати систему соціального захисту населення. Відсутність же такої системи, забезпеченої науковою концепцією, дер-жавними програмами і висококваліфікованими спеціалістами в сфері соціальної роботи, призвела до парадоксальної ситуації. У колишньому СРСР, який породив педагогіку середовища ще на початку століття, мав багатющі народні, національні традиції, завжди відрізнявся самобутністю, оригінальністю, гуманізмом і милосердям, невичерпними джерелами практичного досвіду соціальної допомоги, соціальна робота як професія офіційно зареєстрована лишев березні—квітні 1991 року. До тих пір функції соціального педагога виконували представники яких завгодно професій — фахівці закладів освіти, соціального забезпечення, спорту, культури, працівники міліції тощо.

Вихід соціальної роботи на професійний рівень — явище значне, хоча це скоріше можна назвати юридичним оформленням досвіду» нагромадженого в колишньому СРСР за всі минулі роки. Сучасна модель соціальної роботи, яка увібрала в себе усе найкраще, була сформована і продовжує розвиватися як результат багаторічного науково-пракгич-ного пошуку, в процесі якого вивчався та аналізувався вітчизняний і зарубіжний досвід, виявлялося загальне і специфічне, створювалися найсприятливіші умови для відпрацювання стандартів цієї професії. Значущість вивчення світової теорії і практики соціальної роботи важко переоцінити. Рівень її розвитку дозволив "вкласти" у модель соціального педагога, соціального працівника і багато з того, що на етапі народження цієї професії (понад 100 років тому) було просто неможливо передбачити. Так уже склалося, що особливістю процесу становлення цієї професії було те, що попереду завжди йшли педагоги, і для соціальної роботи з моменту її зародження і до нашого часу завжди була характерна домінуюча роль соціальної педагогіки, що, між іншим, дозволило певною мірою "скоротити" наше відставання в цих питаннях від досвіду інших країн.

Те, що соціальні педагоги "проклали дорогу професії соціального працівника, є закономірним не лише тому, що базову основу професійної компетентності будь-якого фахівця з соціальних питань становлять психолого-педагогічні, етичні та моральні характеристики, а й тому, що початком цього послужили прогресивні вітчизняні традиції педагогики середовища. Саме у педагогічній сфері ще в 60—70-х роках були зроблені перші спроби ввести спеціалістів, безпосередньо спрямованих на соціальну роботу в мікрорайоні (організатори поза-класної і позашкільної роботи, педагоги-організатори житлово-комунальних служб, вихователі у клубах тощо). Крім того, нагромаджений за останню чверть століття багатющий досвід практичної роботи в соціумі дозволив сформувати нове розуміння цієї професії.

Як відомо, професія "соціальний працівник" входить складовою частиною у поняття "соціальна робота", однак тут існує широка палітра варіантів, підходів, характерних для тієї чи іншої країни, до визначення сутності, функцій, змісту і методів соціальної роботи. Але що ж об'єднує всі ці варіанти, в чому вони схожі? Досить подивитися в найавторитетніші довідники, енциклопедії, лексикони провідних країн світу, щоб переконатися в тому, що на перше місце в функціональному призначенні соціального працівника виступає його вміння створювати і розвивати взаємини, які сприяють успішній професійній діяльності людей, вміння активізувати зусилля підлеглих (окремих осіб, груп, общини) по вирішенню їх власних проблем, добиватися їх довіри та вміння бути посередником і налагоджувати відносини між конфліктуючими особами, групами, забезпечувати міжінстиіуційні зв'язки. Соціальний робітник — не робот. Він має справу з людиною, її оточенням, зокрема, із сім'єю. Знання особливостей розвитку і поведінки людини необхідне кожному соціальному працівникові. А це означає, що психолого-педагогічна компетентність, а значить, і підготовленість, складають базову основу соціальної роботи. Існують десять етичних стандартів і принципів, на яких будується робота американських соціальних працівників і які не можуть бути реалізовані без цієї основи, оскільки передбачають глибокі знання і практичні вміння у сфері психології та педагогіки.

^ Кодекс етики соціального педагога/соціального працівника
Професійні стандарти діяльності соціального педагога і соціального працівника спираються на кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїх обов'язків. Головне призначення цього кодексу — бути керівництвом у повсякденній поведінці соціальних педагогів і працівників. Він являє собою стандарти етичної поведінки соціального педагога і соціального працівника відповідно до їхнього статусу в професійному спілкуванні з колегами, керівниками, представниками інших. Професій, із сім'ями, а також суспільством у цілому.

Кодекс побудовано на фундаментальних цінностях соціально-педагогічної допомоги і соціальної роботи як професійної діяльності, її природі. Він враховує унікальність кожної особистості, її права і можливості. За цим кодексом соціальний педагог і соціальний працівник є співробітниками соціальної служби, які усвідомлюють свою відповідальність у кожній конкретній ситуації. Передбачається» що соціальний педагог, працівник беруть до уваги всі принципи цього кодексу стосовно тієї чи іншої ситуації, в якій реалізується їх професійна діяльність. Сам по собі цей кодекс не с точним алгоритмом в усіх можливих ситуаціях професійної діяльності. Він передбачає загальні принципи поведінки і забезпечує базу для суджень про етичні дії. Етичні моменти Поведінки в конкретній ситуації повинні задовольняти не тільки соціального педагога і працівника, а й неупереджених спостерігачів як експертів зі сторони. Кодекс Не можна використовувати як інструмент для обмеження свободи соціального педагога і со ціального працівника. Жодні дисциплінарні стягнення не повинні грунтуватися на цьому кодексі без максимального забезпечення гарантій прав працівника соціальної служби.

Етична манера поведінки соціального педагога і працівника визначається не тільки загальними вимогами до цієї професії, а й професійними обов'язками кожного. Етичні принципи — основа для розгляду будь-яких суперечок і проблем Асоціацією соціальних педагогів і спеціалістів із соціальної роботи.

Діючи за цим кодексом, соціальні педагоги і працівники гарантують виконання побудованих на ньому дисциплінарних правил. Вони повинні також вживати відповідних заходів для попередження, викривання і виправлення неетичної поведінки колег. І, нарешті, співробітники соціальної служби мають бути однаково готові захищати і допомагати колезі, який стикнувся з неетичною поведінкою.

^ Поведінка та обрис соціального педагога/соціального працівника
1. Стиль
Співробітник соціальної служби має підтримувати високі моральні стандарти своєї поведінки, повністю виключаючи нечесні дії; чітко розрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і представником своєї професії.

2. Компетентність і професійне вдосконалення
Соціальний педагог (працівник) мусить докласти всіх зусиль до тою, щоб бути і залишатися спеціалістом — експертом у професійній практиці та виконанні професійних обов'язків. Він має право вести роботу лише у межах своєї компетентності або тоді, коли має намір набути її. Співробітник соціальної служби повинен нести персональну відповідальність за як/ :ть роботи, яку виконує. Соціальний педагог і працівник повинні діяти так, щоб попередити можливість негуманної або дискримінаційної поведінки щодо особи або групи людей.

3. Чесність
Соціальний педагог і працівник повинні вимірювати свої вчинки за вищими стандартами професійної чесності:
а) не піддаватися негативному впливові на шляху професійної діяльності, бездоганно виконувати свої професійні обов'язки;
б) не використовувати свої професійні стосунки в особистих цілях.

4. Навчання і дослідницька робота
Спеціаліст у сфері соціальної роботи має постійно підвищувати професійні знання, майстерність, залучатися до системи навчання і дослідницької роботи.
Він мусить:
а) чітко усвідомлювати, які наслідки може мати ця робота для людини;
б) обов'язково переконатися в тому, що всі учасники дослідження об'єднані на основі добровільності, інформованості, з повним додержуванням особистої свободи і гідності;
в) захищати учасників від незаконного фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження;
г) обговорювати дослідницьку роботу лише з професійною метою і лише стосовно тих, хто безпосередньо або професійно має до них відношення;
д) розглядати інформацію, отриману щодо учасника дослідження, як конфіденційну;
є) приймати платню тільки за реально виконану роботу, яка сто-суєгься наукових або дослідницьких результатів і лише таку, яка пропонується добровільно і на законних підставах.

5. Права, прерогативи, першочерговість інтересів клієнтів
Соціальний педагог і працівник мають докласти максимум зусиль, щоб виховати і розвинути самостійність клієнта. Основні вимоги до соціального педагога і працівника стосовно клієнта:
а) не використовувати відносини з клієнтами у власних інтересах;
б) не практикувати, не сприяти або не брати участі у будь-яких формах дискримінації, спрямованої на національність, сексуальні орієнтації, вік, віросповідання, сімейний статус, політичну орієнтацію, розумові чи фізичні вади або будь-які переваги, привілеї, персональні характеристики; навпаки — всіма доступними засобами боротися з такою дискримінацією;
в) уникати зв'язків або відносин, шкідливих для клієнтів;
г) не вступати в сексуальні стосунки з клієнтами за будь-яких обставин;
д) повідомляти клієнтів про ризик, права, можливості, обов'язки, пов'язані для них із соціальною службою;
е) додержувати порад і консультацій колег і наставників, якщо ці поради служать інтересам справи;
є) завершити роботу і професійні відносини з клієнтом, коли вони більше не є необхідними і, більше того, не служать потребам та інтересам цієї людини, сім'ї;
ж) мати справу з особою, офіційно призначеною виступати на захист клієнта, причому виключно в інтересах клієнта;
з) не дозволяти схиляти себе до будь-яких дій, що применшують громадянські та юридичні права клієнта, навіть якщо це робиться за проханням самого клієнта;
 і) забезпечувати активну суб'єктивну позицію самого клієнта, не допускати приниження гідності особистості клієнта формами благодійної допомоги, що йому надається.

6. Конфіденційність і збереження таємниці.
Співробітник соціальної служби повинен поважати таємниці клієнтів і не розповсюджувати інформацію, отриману' в ході про фесійної соціальної, допомоги:
а) може поділитися конфіденційною інформацією, яку він отримав від клієнтів, без згоди на те клієнта лише за необхідних професійних обставин;
б) інформувати клієнтів про межі конфіденційності у даній ситуації, а також про цілі, коли ця інформація може використовуватися;
в) забезпечити клієнтів будь-якими офіційними записами, що їх стосуються;
г) додержувати конфіденційності іншої інформації, що міститься у записах;
д) дістати згоду клієнтів, перед тим як друкувати, робити магнітофонні записи або дозволити будь-якій третій інстанції спостерігати за його роботою.

7. Гонорари
Співробітник соціальної служби повинен переконатися, що вста-новлені гонорари за різні види соціальної допомоги справедливі, розумні, тактовні, співвідносяться з видом соціальної допомоги і зі здатністю клієнта платити. Соціальний педагог і працівник не повинні приймати цінних подарунків за виконану роботу.

8. Повага, чесність, ввічливість
Соціальний педагог (працівник) повинен ставитися до колег із повагою, ввічливістю, довірою, бути делікатним й справедливим. Він має:
а) звертатися до колег на основі професійних інтересів і переконань;
б) поважати довіру колег у професійних взаєминах і взаємодії;
в) створювати і підтримувати ситуації, що полегшують етичні професійні дії колег;
г) детально і чесно надавати відомості про кваліфікацію, творчі знахідки колег, використовувати необхідні канали для оцінки методів їх роботи;
д) заміщаючи колегу, діяти в інтересах того, кого він заміщає;
е) не використовувати конфлікт між колегами і керівництвом у своїх інтересах, а також для зміцнення своєї професійної позиції;
є) шукати арбітраж або об'єктивне посередництво, коли професійні конфлікти з колегами потребують термінового розв'язання;
ж) поширювати поважливе ставлення до колег, не пов'язаних безпосередньо зі сферою його роботи;
з) виконуючи функції експерта, керівника, інспектора, наставника, доброзичливо і спокійно доводити до їх відома умови спільної роботи і взаємин.

Сфери діяльності соціального педагога/соціального працівника
Останнім часом у багатьох країнах (особливо в Німеччині, де законодавством затверджено назву єдиної професії "дипломований соціальний педагог і соціальний працівник") зміст підготовки соціального працівника прирівнений до підготовки соціального педагога. Більше того, у багатьох землях Німеччини соціальний педагог — це єдина і загальна назва професії для всіх, хто закінчує спеціальні відділення закладів із соціальної роботи.

Поділ сфери діяльності соціальних служб на соціально-педагогічну і соціальну роботу вважається застарілим і неправомірним. Між цими дефініціями існує зовсім інша залежність: загальновизначеність визначальної ролі психолого-педагогічної забезпеченості соціальної роботи як професії в цілому і конкретного соціального працівника, зокрема, ким би не був клієнт — дитина або доросла людина, пенсіонер або інвалід, будь-яка інша соціальне не захищена група — тим більше, коли йдеться про сферу спілкування людей у сім'ї та про її близьке оточення.

Отже, у контексті цих тенденцій абсолютно природно, що акцент у розробці моделі професії "соціальний працівник" із самого початку було зроблено не на часткових випадках підготовки соціального працівника того чи іншого профілю чи спеціалізації, а на створенні унікального, інтегрованого представника цієї професії — соціального педагога. І вже зовсім неправильно розглядати його як один із різновидів соціальних працівників. Якщо говорити про феномен сімейного соціального педагога, який склався, скажімо, в Росії, то є всі підстави стверджувати, що це чисто вітчизняне надбання, яке не має аналогів у світовій практиці соціальної роботи.

Потреба саме в сімейному соціальному педагогові є закономірною. Вона побудована на альтернативній концепції взаємодії особистості, сім'ї та суспільства, що віддає пріоритет сім'ї та сфері внутрішньосімейних і міжсімейних відносин перед суспільством, а тому передбачає принципово новий підхід до організаційних механізмів побудови соціальних служб. Основоположним стає не інституційний принцип структурування соціальних служб, а територіальний (в общині, мікрорайоні), максимально наближений до сімї, сфери взаємин і спілкування людей різного віку, професій, поколінь дорослих і дітей. Сім'я, будинок, община, сімейно-сусідська спільність розглядаються як сфера, де головним чином здійснюється соціальна політика, соціальна допомога. При цьому заклади різних відомств, фондів, громадських організацій ніби розвертаються до сімї, від сім'ї до соціуму і працюють як відкриті системи. В управлінському плані модель системи соціальних служб також відображає концептуальний підхід: від особистості — до сім'ї, від сім'ї — до сімейно-сусідського співтовариства в будинку, мікрорайоні, общині. Система керівництва розвивається знизу вверх (А не навпаки) і здійснюється міжвідомчими Центрами соціального захисту населення, які об'єднують зусилля всіх відомств, їх можливості, права та обов'язки, фінансові засоби, матеріально-технічний і кадровий потенціал.

Будучи посередником у системі взаємодії особистості із соціумом, інститут соціальних педагогів впливає на формування виховуючих, гуманістичних, морально і фізично здорових відносин у соціумі, сфері сім'ї, сімейно-сусідському оточенні, між дітьми і дорослими. Клієнтами сімейного педагога є сім'я та її близьке оточення за місцем про живання. Він не чекає, коли до нього звернуться за допомогою, а в етично допустимій формі сам вступає в контакт. Він ніби ставить "соціальний діагноз", вивчає психологічні та вікові особливості, здібності людей, вникає в їх мікросоціум, світ інтересів, коло спілкувань, умови життя, моральну атмосферу, виявляє позитивні і негативні впливи, проблеми (медичні, психологічні, правові, екологічні), до розв'язання яких потім приєднаються соціальні працівники, які спеціалізуються з певних проблем, органічно взаємопов'язаних із діяльністю соціального педагога, цю працює за місцем прожирання клієнта.

3а своїм професійним призначенням соціальний педагог зосереджує зусилля на виявленні й подоланні негативних явищ, а не на боротьбі з їх наслідками (цим страждала протягом багатьох років профілактично-виховна робота), забезпечуючи, таким чином, у роботі з конкретною сім'єю та особистістю своєчасну превентивну профілактику різного роду відхилень — моральних, фізичних, психічних, соціальних. У процесі діагностики соціальний педагог диференціює клієнтів, "виводить" відповідно до виявлених проблем на соціальних працівників і спеціалістів-професіоналів різного профілю, працюючих, напри клад, в службах психічного і фізичного здоров'я, правового та економічного захисту, культурного дозвілля і педагогічної анімації, які мають справу з певними категоріями людей (служби зайнятості та допомоги в працевлаштуванні, соціальної профілактики, соціального забезпечення, розвитку і молодіжних ініціатив тощо).

Таким чином, медико-психологічна служба, забезпечена кадрами соціальних педагогів, є основною, базовою ("горизонтальною") інфраструктурою, своєрідним фундаментом у системі соціальних служб. Спираючись на неї, працюють в органічному зв'язку по "вертикалі" спеціальні служби, дії яких визначаються специфікою національно-регіональних і мікросоціальних умов, характером проблем і потреб населення конкретного мікросоціуму.

Усі структурні компоненти комплексної міжвідомчої системи соціальних служб взаємопов'язані між собою, як і всі проблеми людини (психологічні, медичні, правові, економічні, екологічні тощо). Кожна із служб (соціальні педагоги і працівники, психологи, соціальні юристи, екологи, етнологи, аніматори, медичні соціальні працівники та ін.) орієнтована на роботу з дітьми та дорослими, із сім'єю, сімейно-сусідською спільністю в соціумі. Соціальні педагоги і соціальні працівники, допомагаючи клієнтам, діють спільно, реалізуючи при цьому кожний свої функції. Залежно від профілю й спеціалізації місцем роботи соціального педагога та працівника можуть бути житлові будинки або спеціалізовані заклади (відділення соціальної допомоги на дому, центр реабілітаціі, соціальний притулок, медико-психологічна консультація, біржа зайнятості), школа, дошкільні заклади, окремі клієнти, підприємства, творчі або громадські організації тощо. Проте в будь-якому випадку — це спеціалісти вищої кваліфікації, люди особ ливої делікатної професії.
1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий студентов факультета социальных наук, психологии...
Введение в профессию «Социальная работа», лк., асс каф. Сиср бахаровская Е. В., ауд. 427
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий студентов факультета социальных наук, психологии...
Введение в профессию «Социальная работа», лк., асс каф. Сиср бахаровская Е. В., ауд. 427
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСоциальные отношения
Социальная структура общества, ее элементы. Неравенство и социальная стратификация
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСамоопределение и профориентация учащихся 2 курс 4 семестр Психология и социальная педагогика
Когда каждая группа людей противопоставляет свои интересы интересам другой стороны
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСистема социальной стратификации
В основе социальной стратификации лежит социальная дифференциация — разделение людей по группам, соотносимым между собой как по горизонтальной,...
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРабочая программа дисциплины конфликтология Направление подготовки...
Объем трудоемкости: 5 кредитов (180 часов, из них. 50 часов аудиторной нагрузки, 4 ч. Кср, 126 часов самостоятельной работы)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСоциальная работа и консультирование детей
Семинар №5 Консультирование и психосоциальная поддержка детства (дошкольный и младший школьный возраст)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРейтинг-план по дисциплине «Социальная работа и консультирование детей» Ступень
Консультирование и психосоциальная поддержка детства (дошкольный и младший школьный возраст)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий магистрантов факультета социальных наук, психологии...
Концептуальные основы современного социального государства и социальное право, сем., ст пр каф. Сиср макарова Е. И., ауд. 412
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий магистрантов факультета социальных наук, психологии...
Концептуальные основы современного социального государства и социальное право, сем., ст пр каф. Сиср макарова Е. И., ауд. 420
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2014
контакты
vb2.userdocs.ru
Главная страница