Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник


НазваниеЗвєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник
страница2/7
Дата публикации10.02.2014
Размер1.01 Mb.
ТипДокументы
vb2.userdocs.ru > Культура > Документы
1   2   3   4   5   6   7

^ Опіка і піклування — вид соціальних послуг спеціально упов новажених органів держави, соціальних служб для молоді і громадян, спрямованої на виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків чи позбавлення батьківських прав, хвороби та з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також повнолітньої молоді яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати покладені на неї обов'язки.

^ Спеціаліст із соціальної роботи — соціальний працівник або соціальний педагог, зайнятий у сфері соціальної роботи, освітньо-виховної, культурно-дозвільної діяльності, який має спеціальну освіту, спеціальність, кваліфікацію, знання та досвід соціальної роботи з окремими групами людей, в тому числі дітьми, молоддю, людьми похилою віку, сиротами, інвалідами і хворими тощо.

Діти — соціальна група неповнолітніх громадян, які не досягли 15-річного віку й забезпечуються системою матеріальних та інших соціальних пільг, компенсацій, допомоги, гарантій, пов'язаних із віком, в інтересах яких здійснення окремих прав передбачається їх законними представниками внаслідок їх неповної фізичної зрілості (на яких розповсюджується особливий правовий статус), із особливим режимом реалізації і захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних, екологічних, культурних та інших прав і свобод.

Молодь — неповнолітні (з 15 до 18 років) та повнолітні (віком І до 28 років), які потребують спеціального соціального забезпечення, І допомоги, обслуговування та іншого соціального захисту. Соціальна молодіжна політика — система пріоритетних державних та ініціативно-громадських заходів і дій, спрямованих на створення належних правових, економічних, організаційних та інших умов, які забезпечують реалізацію можливостей дітей та молоді у різних сферах суспільного життя, розвитку їх ініціативи та активності й гарантують захист громадянських, політичних, соціальних, екологічних, економічних та інших прав і свобод.

^ Соціальні служби — спеціально уповноважені державні, гро-мадські, інші соціальні установи, організації та спеціалізовані підрозділи, які здійснюють будь-які види соціальної діяльності, спрямовані на допомогу дітям та молоді.

^ Соціальна експертиза — вид науково-практичної діяльності соціальних служб або соціальних працівників, яка грунтується на соціальному дослідженні, аналізі та оцінці різних соціальних явиїц, обставин, поведінки дітей і молоді; здійснення функцій у сфері соціальної діяльності з метою підготовки обгрунтованих висновків для прийняття відповідних соціальних рішень уповноваженими особами.

^ Соціальне середовище — сукупність соціальних чи соціально-природних умов, обставин і ситуацій, що впливають на формування свідомості та поведінки дітей і молоді й зумовлюють здійснення відповідної діяльності соціальних служб.
Соціальна поведінка — система активних чи пасивних установок і вчинків дітей і молоді у конкретних соціальних умовах, що узгоджується із соціальними традиціями, моральними, етичними, правовими та іншими соціальними нормами, вимогами і правилами.

^ Соціально-молодіжна орієнтація — сфера суспільної чи приватної діяльності, спрямованої на підтримку розвитку та становлення дітей і молоді, надання їм соціальної допомоги, послуг, лікування, сприяння їм в реалізації ними громадянських, політичних, економічних, екологічних культурних та інших соціальних прав і свобод.

^ Соціальна молодіжна ідеологія — система офіційно проголошених положень, принципів, поглядів, які передбачають основні на
прями здійснення соціфльної роботи з дітьми і молоддю, засоби за безпечення реалізації та захисту їх прав, законних інтересів і свобод.

^ Соціальне виховання — система соціально-педагогічних, культурних, сімейно-побутових та інших заходів, спрямованих на оволодіння та засвоєння дітьми і молоддю загальнолюдських і спеціальних знань, соціальною досвіду з метою формування у них сталих ціннісних орієнтацій та адекватної соціальне спрямованої поведінки.

^ Соціальна освіта — діяльність спеціально уповноважених освітніх закладів та установ, спрямована на гармонійне формування дітей та молоді, розвиток їх природних обдарувань, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, Іцо сприяє свідомій та активній участі у суспільно-економічному, політичному, культурному та інших сферах суспільного життя.

^ Соціальний захист дітей і молоді — система, соціально-правових заходів і гарантій, які забезпечують реалізацію та охорону законних прав і свобод дітей та молоді.

Основними напрямами наукових досліджень у соціальній педагогіці є:
- соціально-педагогічні основи формування особистості, її відповідальності за збереження життя, природи, культури; моральні норми та цінності як основа соціалізації особистості:
- соціально-педагогічний патронаж різних категорій населення: дітей, молоді, людей похилого віку; зміст, форми, методи та прийоми соціально-педагогічної підтримки;
- соціально-педагогічні фактори розвитку дитячо-підліткових та молодіжних ініціатив: історія, сучасний стан та перспективи розвитку;
- педагогічна анімація: розвиток особистості у загальнолюдському та національному культурному контексті, способи організації культурно-дозвільної діяльності в соціумі;
- соціально-педагогічні умови формування особистості у різних видах соціальне значущої діяльності: громадсько-політичної, морально-естетичної, фізкультурно-спортивної, художньо-творчої;
- проблеми шкільної соціальної педагогіки: структурний та порівняльний аналіз навчально-виховних систем і моделей соціалізації дітей, підлітків, старшокласників;
- шкільна валеологія: зміст, форми та методи організації здорового способу життя учнів різного віку;
- проблеми статево-рольової соціалізації особистості, форми і методи роботи у сімейно-побутовому середовищі, за місцем проживання, у позашкільних закладах та центрах дитячої творчості;
- соціально-педагогічні аспекти профілактики девіантної поведінки учнів
різного віку; профілактика негативних явищ у молодіжному середо-вищі: алкоголізму, проституції, наркоманії, СНІДу;
- соціально-педагогічна підтримка дітей-інвалідів, сиріт, дітей, які залишилися без опіки дорослих;
- основи соціально-педагогічного консультування у школі, сім'ї, мікрорайоні;
- багатоступенева підготовка соціальних педагогів та спеціалістів із со ціальної роботи.

^ КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ
Соціальна педагогіка, соціалізація, соціальне середовище, соціальна ситуація, соціальна адаптація, ідентифікація, інтеріоризація, екстеріоризація, макро-мезо-мікрофактори, агогіка, герогіка, андрагогіка, віктимологія.

^ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Що є предметом соціальної педагогіки?
2. Доведіть залежність соціального формування особистості від історичного, соціального, культурного потенціалу суспільства.
3. У чому виявляється взаємозв'язок двох сторін соціального формування особистості (соціалізація особистості та цілеспрямована репродукція повноцінних членів суспільства)?
4. В яких напрямах ви будете здійснювати вивчення соціально-педагогічного досвіду роботи сучасної школи?

^ ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ
Доведіть залежність розвитку підструктури соціальної педагогіки від її завдань і категорій.

Література
1. Битинас Б. Процесс воспитания. Приобщение к ценностям. — М., 1995.
2. Вульфов Б. 3., Семенов В. Д. Школа и социальная среда: вза-имодействие, — М, 1981.
3. Соціальна педагогіка/соціальна робота (понятійно-термінологічний словник) / За заг. ред. І. Д. Звєревої. — К.: Етносфера, 1994.
4. Социальная педагогика: теория и методика, опьгг исследова-ния. — Свердловск, 1989.
5. Беличева С. А. Служба социальной защиты семьи и детства// Педагогика, — 1992 — № 7—8.
6. Беличева С. А. Школа-микрорайон — предмет психолого-педагогичсского исследования // Педагогика, — 1991. — № 2,
7. Бочарова В. Г. Социальная служба: состояние и тенденции раз-вития // Педагогика, — 1992, — № 3-4.
8. Гордин Л. Ю. Воспитание и социализация // Педагогика. — 1991. - № 2.
9. Гуров В. Н. Семья и школа — деятельность, взаимоотношения // Педагогика. — 1991, — № 2.
10. Гурова Р. Г. Социологические проблеми воспитания. — М.: Педагогика, 1981. — 176с.
11. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі // Рідна школа. — І991. — № 6.
12. Концепция воспитания учащейся молодежи в современном обществе // Народное образование. — 1991. — № 1.
13. Киричук О. В. Формування в учнів активної життєвої пози ції. — К.: Рад. шк. — 1983. — 136 с
14. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского и М. Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1985.
15. Семенов В. Д. Взаимодействие школы и социальной среды. —М.: Педагогика. — 1986. — 112с.
16. Социология. — М.: Мысль. — 1990. — 446с.
17. Харчев А. Г. Социология воспитания. — М: Политиздат, 1990.
18. Коваль Л., Звєрєва І., Хохлєнков І. Проблеми соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні // Вісник Київського університету. Серія "Соціологія. Психологія. Педагогіка": Вип. 2. — К., І996. — С 175-189.

Тема 2. СВІТОВІ МОДЕЛІ ТА СТАНДАРТИ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА І СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Дефініції термінів соціальна робота та соціальна педагогіка свідчать про їх концептуальну нечіткість у багатьох країнах Європи, Науковці та спеціалісти з цих питань, аналізуючи соціальну роботу і діяльність соціальних служб в кожній окремо взятій країні, не роблять спроби вивести універсально діюче поняття соціальної роботи, вважаючи такий підхід прагматичним.

Термін соціальна робота найчастіше відображає реали, які значно відрізняються. Наприклад, у Республіці Ірландія та Об'єднаному Королівстві "соціальна робота" не включає "роботу з молоддю й общиною", в той час як у Німеччині цей напрямок є характерною рисою того, що входить до категорій "соціальна робота" і "соціальна педагогіка". Ці позиції поділяє більшість німецькомовних країн.

Французький термін не є таким об'ємним і динамічним, як німецький ДІО (соціальна робота і соціальна педагогіка), однак він є змістовнішим, ніж термін соціальна робота в англомовних країнах.

На даний момент у багатьох країнах Європи не існує чіткого розмежування в назвах професій "соціальний працівник" і "соціальний педагог", незалежно від того, який навчальний заклад цей фахівець закінчив і який сертифікат отримав. Визначенням змісту понять "соціальна педагогіка" та "соціальна робота" займається європейська група МАШСР (Міжнародна Асоціація шкіл соціальної роботи).

^ НАВЧАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ
В усіх західноєвропейських країнах соціальні працівники навчаються у межах третинної системи освіти і здебільшого на рівні старших курсів. Ірландія та Об"єднане Королівство розглядають можливість вважати кваліфікованими спеціалістами (початкового ступеня) в галузі соціальної роботи як випускників, так і не випускників. Лише чотири країни (Бельгія, Франція, Люксембург і Нідерланди) пропонують високо спеціалізовані курси навчання. В усіх інших країнах студенти здобувають загальну освіту, яка формально дає їм кваліфікацію в широкому діапазоні практики соціальної роботи. Однак це є результатом тривалого і суперечливого процесу переходу від вузької спеціалізації до широкопрофільної освіти. Такі країни, як Німеччина, Ірландія та Об'єднане Королівство зовсім недавно почали використовувати багатопрофільні курси та програми навчання. Це свідчить про існування проблеми вузької спеціалізації в цих країнах, як і в більшості інших.

Лише кілька країн не мають централізованого нагляду за навчанням соціальній роботі. До них належать Німеччина, Ісландія, Ізраїль, Італія, Швейцарія та Югославія. Найбільш централізованою є форма нагляду в Ірландії та Об'єднаному Королівстві: у них Центральна Рада з освіти і навчання соціальній роботі здійснює керівництво щодо вироблення вимог і змісту курсів, а також видачі сертифікатів і присудження ступенів. Деякі інші країни регулюють навчання соціальній роботі різними засобами: за допомогою законодавства, наприклад, Данія, Фінляндія, Франція, Іспанія здійснюють це, тоді як Австрія, Бельгія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Швеція делегують повноваження для здійснення нагляду Міністерству освіти, охорони здоров'я або іншим спеціальним організаціям (Норвегія, Турція). Інститути також формують підготовчі курси за допомогою деталізованих програм навчання (Франція, Іспанія), залучення екзаменаторів зі сторони (наприклад, Норвегія), або, як це робиться в Ірландії та Об'єднаному Королівстві, шляхом вироблення необхідних попередніх вимог і критеріїв до навчальних курсів та перевірки відповідності рівня підготовки фахівців професійним ліцензіям, які /лають юридичну силу.

^ Навчальні інститути
У двадцяти західноєвропейських країнах та Югославії налічується 420 інститутів, які пропонують навчання у сфері соціальної роботи. Цифра ця, яка повинна розглядатися як чисельність, а не реальність, передбачає лише окремі інститути, а не різні факультети, підрозділи, відділи у межах одного інституту. Так, у Франції в загальній сумі налічується більш як 160 навчальних інститутів з різними спеціалізаціями, і лише 52 з них входять до цього підрахунку. У восьми країнах є інститути, що пропонують навчання соціальної роботи й фінансуються виключно державою (Данія, Фінляндія, Греція, Ісландія, Ірландія, Турція, Об'єднане Королівство, Югославія). Голландські школи соціальної роботи є виключно приватними.

Всі інші країни являють собою змішану картину приватних і державних інститутів. Є країни, де статус навчального закладу і релігійна орієнтація тісно пов'язані. У Португалії та Іспанії спостерігається чисельна перевага педагогічних інститутів з деяким приєднанням до Римської католицької церкви. В інших країнах переважна кількість інститутів є державними (наприклад, Австралія, Бельгія, Німеччина, Норвегія).

Тенденція до інтеграції навчання соціальної роботи з третинною системою освіти створили труднощі в організації і фінансуванні нав чанне соціальної роботи в приватному секторі. У деяких країнах при ватні інститути отримую гь значну допомогу від держави у вигляді субсидій (Швейцарія та Німеччина). У цілому питома вага приватних інститутів знизилася у зв'язку з "академізацією" навчання соціальної роботи. Цей процес добре ілюструється на прикладі Греції; це ж саме може відбутися і в Італії, Іспанії.

У ряді країн соціальні працівники здобувають освіту в університетах (Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Іспанія, Турція). В деяких інших — в університетах та інших типах інститутів (Данія, Франція, Німеччина, Італія, Швеція, Швейцарія, Об'єднане Королівство, Югославія). І лише в Швеції та Об'єднаному Королівстві вважається, Іуо університетська та екстра-університетська освіта мають рівний статус. В Австрії, Бельгії, Данії, Португалії, Греції, Нідерландах, Норвегії нав-чання соціальної роботи має місце виключно в екстра-університетських інститутах вищої освіти.

Найпоширенішим є тип незалежних інститутів, які пропонують лише курси по опануванню соціальними професіями (Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Югославія). В інших випадках навчання соціальної роботи пропонується як предмет вибору з кількох інших спеціальностей на базі університету або екстра-університету. Порівняно маленькі інститути з кількістю студентів в 100—200 або менше осіб є типовими для нав чати соціальної роботи в Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Ірландії, Швейцарії та Об'єднаному Королівстві. У Греції, Ізраїлі, Португалії, Швеції, Турції та Югославії кількість студентів у подібних школах збільшилася в останні роки приблизно вдвічі. Німеччина і часткою Нідерланди є унікальними в тому, що більшість інститутів (факультетів) з навчання соціальної роботи налічує понад 500, а іноді й 1000 або 1200 студентів.

Не всі інститути з соціальної роботи користуються правами автономії та самоврядування і тому не можуть самі приймати рішення стосовно кадрових, навчальних питань і фінансування. Автономія виявляється більшою мірою на курсах при університетах. У країнах, де курси містяться при інститутах, що більш або менш нагадує систему середньої школи, дуже часто відсутні академічні свободи (Австрія, Бельгія, Франція). Можливості науково-дослідної роботи також сильно варіюються залежно від національного середовіща. Тут домінуючою є тенденція до академізаіції. У більшості країн науково-дослідна робота юридично включена до мандату навчання соціальної роботи (Фінляндія, Німеччина, Греція, Ісландія, Ізраїль, Ірландія, Норвегія, Швеція, Об'єднане Королівство).

Однак, за численними повідомленнями в пресі, наукові дослід ження в сфері соціальної роботи перебувають ще на початковій стадії і їх рівень ще далеко не відповідає потрібній якості. Все ще є винятком, коли при інститутах створені курси аспірантури і докторантури у сфері навчання соціальної роботи (як самостійної'дисципліни що відрізняється від педагогіки, соціології та психології).
1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий студентов факультета социальных наук, психологии...
Введение в профессию «Социальная работа», лк., асс каф. Сиср бахаровская Е. В., ауд. 427
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий студентов факультета социальных наук, психологии...
Введение в профессию «Социальная работа», лк., асс каф. Сиср бахаровская Е. В., ауд. 427
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСоциальные отношения
Социальная структура общества, ее элементы. Неравенство и социальная стратификация
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСамоопределение и профориентация учащихся 2 курс 4 семестр Психология и социальная педагогика
Когда каждая группа людей противопоставляет свои интересы интересам другой стороны
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСистема социальной стратификации
В основе социальной стратификации лежит социальная дифференциация — разделение людей по группам, соотносимым между собой как по горизонтальной,...
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРабочая программа дисциплины конфликтология Направление подготовки...
Объем трудоемкости: 5 кредитов (180 часов, из них. 50 часов аудиторной нагрузки, 4 ч. Кср, 126 часов самостоятельной работы)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconСоциальная работа и консультирование детей
Семинар №5 Консультирование и психосоциальная поддержка детства (дошкольный и младший школьный возраст)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРейтинг-план по дисциплине «Социальная работа и консультирование детей» Ступень
Консультирование и психосоциальная поддержка детства (дошкольный и младший школьный возраст)
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий магистрантов факультета социальных наук, психологии...
Концептуальные основы современного социального государства и социальное право, сем., ст пр каф. Сиср макарова Е. И., ауд. 412
Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч посібник iconРасписание занятий магистрантов факультета социальных наук, психологии...
Концептуальные основы современного социального государства и социальное право, сем., ст пр каф. Сиср макарова Е. И., ауд. 420
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2014
контакты
vb2.userdocs.ru
Главная страница